Джанна Бачіо заробляє на життя тим, що більшості людей некомфортно: розмовами про секс. І вона робить це день у день протягом останніх 13 років, особливо в Instagram та TikTok.
Сьогодні такі чудові телешоу, як «Статеве виховання», почали розвінчувати цю тему, але ми ще дуже далекі від комфортних і позитивних дискусій про те, що нам подобається в ліжку. Ми запитали Бачіо, чому це так, і що ми можемо з цим зробити.
VICE: Привіт, Джанно. Коли ти вперше заговорила про секс?
Джанна Бачіо: Мені було 4 роки. Я сиділа на задньому сидінні батьківської машини, грала з Барбі та Кеном, і Барбі сказала: «Кен, давай трахнемося!» Так моя сім'я й досі розповідає цю історію.
— Люди ненавидять говорити про секс, але тобі це здається забавним.
— Мені це завжди подобалось. Пам'ятаю вечір із друзями, мені було років 19 чи 20, коли ми зустрілися та домовилися погуляти пізніше. Я просто кинула запитання: "Що ти робиш зі спермою після сексу?" Деякі друзі вважали це огидним і закрили тему, але я подумала, що це важливе питання. Я хотіла поділитися своїм досвідом і повчитися в інших. Може, я просто надто багато розповідаю.
— Чому люди так бентежаться?
— Сором — важлива частина збентеження. Здатність відчувати сором є вродженою, але пізніше вона по-справжньому проявляється при соціалізації. Коли діти чують "Фу", "Це огидно" або "Припини", вони стають невпевненими в собі. Говорити про особисті переваги вважається ганебним у нашій культурі, як і, наприклад, у Японії соромно відкривати рот на публіці.
— Чи має сором будь-які позитивні конотації?
— Якщо ми подивимося на еволюцію, то так. Для людей виживання групи мало вирішальне значення, і тілесні реакції, такі як почервоніння, сигналізують: «Мені це неприємно». Однак сьогодні у багатьох ситуаціях це стало непотрібним.
— Отже, сором заважає гарному сексу. Але це лише частина пояснення, правда?
- Так, під час сексу ми зазвичай голі. Цю вразливість не можна недооцінювати, коли говориш про секс. Ми робимо себе вразливими, ми розкриваємо щось про себе. Плюс, секс довгий час вважався забороненим та брудним. І це навіть більше стосується жіночого задоволення — відкрито говорити про нього ми почали лише останні кілька десятиліть.
— Чому так?
— Ми не дуже далеко просунулися у питаннях ґендерної рівності. Хоча відбулася революція в області прав жінок, Церква, яка протягом багатьох століть мала величезний вплив у Європі, зробила секс та мастурбацію табу. Сьогодні мало хто релігійний, але ми все ще не вчимося говорити про секс.
— Хто має нас навчати? Батьки? Вчителі? Інтернет?
— Батьки, звичайно, є взірцями для наслідування. Люди часто запитують мене: коли настає слушний час для статевого виховання? Я думаю, що не обов'язково має бути якийсь важливий момент. Якщо ви відкрито говорите про секс, ви помітите, коли у дитини з'являється цікавість. Тоді вона почне ставити запитання, а ви зможете на них відповісти.
— У вас маленький син. Які запитання він ставить?
— Моєму синові майже 5 років, і він дуже цікавий. Він бачить удома багато книг про тіло. Нещодавно в бібліотеці він підняв книгу про тіло і сказав: "Дивися, мамо, тобі подобаються такі книги". Звичайно, він знає, чим я займаюся на роботі, і ставить багато запитань.
— Чому повинні навчати школи про секс?
— Нещодавно я була у класі і там відчувалося зніяковіння. Це виявилося у великій кількості хіхікання. Але в учительській було ще гірше, там було ще більше хіхікання. Проблема в тому, що в школі тебе вчать тільки тому, як захистити себе від вагітності або інфекцій, що передаються статевим шляхом. Радісні позитивні аспекти сексу рідко обговорюються.
— В одному зі своїх постів у Instagram ти написала, що хорошому сексу можна навчитися. Як?
— Існує припущення, що потрібно просто вміти займатися сексом, що це природжене. Або це працює, чи ні. Дехто вважає, що їм просто потрібний ідеальний партнер. Це здебільшого нісенітниця. Я вважаю, що якщо ви готові докласти зусиль, ви можете мати хороший секс або гарні стосунки з будь-ким. Ви повинні навчатися, експериментувати, спілкуватися та з'ясувати, що вам подобається.
— Як це почати робити?
— Звісно, треба подолати себе. Одна зі стратегій — поринути в глибину. Наприклад, ви можете сказати своєму партнеру: «Гей, давай сядемо завтра о 6-й вечора і поговоримо про секс». Це передбачає розкриття інтимних подробиць, вказівку власних потреб та обговорення переваг.
— Як взагалі дізнатися про свої переваги?
— Це нелегко. Наша увага та думки часто зосереджені на іншій людині та на тому, що їм подобається. Може, варто спитати себе: де я хочу, щоб мене торкалися? Що робить секс приємним для мене? Розкритися нелегко. Люди часто пишуть мені про це.
(Примітка перекладача - в онлайн курсі по йоні самомасажу розповідається, з чого розпочати самодослідження і як з'ясувати свої уподобання).
— Які повідомлення ви отримуєте?
— Іноді жінки пишуть мені, що вони роками симулюють оргазм. Вони запитують мене: "Як я тепер можу сказати, що це ніколи не було по-справжньому?"
— Що ви їм радите?
— Ну, вони або живуть із брехнею, або долають цю перешкоду. Часто я відчуваю у цих повідомленнях бажання змін. Але із цим треба щось робити. Можливо, ніяково говорити про секс вперше. Але я обіцяю: згодом стане легше.
— Що вам допомогло?
— Повторення. І терапія.
— Терапія не завжди доступна, як і занурення у глибину. Що ще можна зробити, щоб більше говорити про секс?
— Можливо, за допомогою гри. Потім з'являється зовнішній авторитет, який порушує питання та стимулює роздуми.
— Ці теми складніші для чоловіків чи жінок?
— Найчастіше для чоловіків.
— Чому?
— Це звучить як стереотип, але, на жаль, чоловіки говорять менше та менш відкриті. Коли вони говорять про секс, це більше стосується продуктивності. Вони не часто запитують себе, чого їм хотілося б.
— Не говорити про секс погано, але займатися сексом без згоди партнера ще гірше. Як ми можемо чіткіше про це говорити?
— Ось ми знову повернулися до запитання: що мені подобається і чого хочу? Корисно прислухатися до своєї інтуїції. Коли ми чогось не хочемо, ми це помічаємо, і ми маємо довіряти собі. Якщо ми цього не робимо, ми також шкодимо своїй самооцінці та впевненості, тому що зраджуємо себе.
