Висічені в камені, ці жінки сидять навпочіпки, голі, іноді регочуть, розсовуючи свої збільшені статеві губи: не дивно, що вікторіанські священнослужителі намагалися знищити чи сховати славні, таємничі постаті, відомі як шіла-на-гіг.
Різьблені фігурки можна знайти на середньовічних церквах, замках і навіть на ворітних стовпах в Ірландії, Великій Британії та більшій частині материкової Європи. Припускають, що вони з'явилися у 11 столітті; найстаріша з виявлених на Британських островах датується 12 століттям, наймолодша — 16 століттям. Проте їхнє походження залишається загадкою.
Ранні теорії істориків мистецтва стверджували, що це були гротескні постаті відьом, що застерігали від гріхів похоті — спосіб зберегти чистоту розуму парафіян та ченців.
Інші припускають, що вони є талісманом проти зла: ще давні греки вважали, що оголення геніталій жінок відлякує демонів.
Зовсім нещодавно дослідники схилилися до ідеї, що шіла - це дохристиянська народна богиня, а її перебільшена вульва - знак сили і плодючісті. Навіть її ім'я - загадка, хоча одна з теорій свідчить, що "шіла" може означати стару, а "гіг" - сленгове позначення геніталій.
Якщо будь-коли існувало таке поняття, як "енергія великого члена", то шіла-на-гіг - це втілення енергії великої піхви.
(Примітка перекладача - в онлайн курсі по лінгам масажу розповідається про роботу з енергією члена, в онлайн курсі по йоні масажу - про роботу з енергією піхви).
Вона давно зачаровувала та надихала як вчених, так і художників — їй присвячена пісня PJ Harvey: Ти ексгібіціоністка! — співає Харві у своєму синглі 1992 року Sheela-Na-Gig. Сара Лукас також включила їх до своїх робіт.
І тепер шіла отримує ще одну нагоду для життя. Цього тижня в Дубліні нові шіла, виготовлені з глини зі статевими губами, вкритими 22-каратним золотом, і прекрасними вкритими глазур'ю вульвами, будуть таємно розміщені в місцях, що мають важливе значення для боротьби жінок.
"Ірландські феміністки переосмислили концепцію шіла", - каже керамістка, що стоїть за Project Sheela, яка побажала залишитися анонімною. «Деякі вчені вважали, що шіла — це образ зла чи втілення гріха, але ми вважаємо сексуальність шіла позитивною та надихаючою», — каже вона.
Скандал навколо ірландських будинків матері та дитини, де тисячі незаміжніх матерів та їхніх маленьких дітей зазнавали жахливої жорстокості та насильства з боку мережі установ, керованих державою та католицькою церквою, все ще виходить на світ, як і масові поховання, де таємно ховали покинутих немовлят. Минулого року Project Sheela розмістив одну зі своїх шіла біля одного з колишніх будинків - або пралень Магдалини, як їх називали - на вулиці Шона Макдермотта в Дубліні, останній пральні, яка закрилася 1996 року.
"Ми хотіли вшанувати пам'ять жінок, які там постраждали", - каже представниця проекту.
«Жінок відправляли в ці пральні, бо католицька церква вважала жіночу сексуальність небезпечною та гріховною — черниці карали та ображали жінок, вважаючи їх злими».
За її словами, шіла — важливий «символ проти женоненависництва — символ непримиренного жіночого розширення прав та можливостей та сексуальності». Дві художниці, які стоять за Project Sheela, — одна керамістка, інша вулична художниця — хочуть, щоб проект «був незалежним від нас як художниць», звідси їхня анонімність. Внаслідок Covid вони були обмежені Дубліном, але вони хочуть поширити шіла і на інші міста.
Незалежно від походження чи значення, в образі шіла є щось чарівне та привабливе. Доктор Барбара Фрейтаг, колишній викладач міжкультурних досліджень у Дублінському міському університеті та автор книги 2004 року «Шіла-на-гіг: розгадка загадки», була першою, хто застосував академічний підхід до ідеї шіла як богині чи талісмана.
Вона захопилася шіла у 1980-х роках після того, як прочитала про американського вченого, якому було відмовлено у доступі до деяких із них, які були «заховані» у Національному музеї Ірландії в Дубліні. Що може бути таким страшним, подумала вона.
«І, звичайно, переважна теорія на той час полягала в тому, що вони зображували зло похоті — і що їх вивішували в церквах як застереження — що абсурдно». Чому? «Бо вони так високо», — каже вона. "Вам майже знадобиться бінокль, щоб побачити деякі з них!"
Фрейтаг багато подорожувала Англією та Ірландією і виявила, що «вони були, очевидно, фігурами, які спочатку не мали жодного відношення до церкви. Їх знаходили переважно у сільській місцевості, і ми маємо чимало документів, які свідчать про те, що люди там охороняли цих шіла ціною свого життя від священиків, зокрема тут, в Ірландії, які намагалися їх знищити — і справді знищували. Існують різні укази єпископів, у яких говорилося, що їх слід вирубувати зі стін».
Коли Фрейтаг відвідувала громади, де були присутні шіла, «родючість завжди була першим словом, яке спадало на думку». Одна з жінок, з якою вона говорила, сказала їй, що під час ягнення фермери все ще підносять вівцю шіла, сподіваючись, що це призведе до родючої весни. Це сільські явища, бо ці люди «покладалися на сили, що дають життя».
На думку Фрейтаг, ідея симпатичної магії - що ви можете доторкнутися до предмета та отримати його силу - є ключем до розуміння шіла. «У середні віки рівень материнської смертності був настільки високий, що була потрібна велика вульва, щоб дитина вийшла якнайшвидше, тому що довгі, затяжні пологи могли означати смерть дитини і матері».
Середньовічні засоби допомоги під час пологів «робили вульву в'ялою та великою — наприклад, поміщали олію у піхву, щоб допомогти дитині вислизнути швидше», — каже вона. Тому цілком логічно, що шіла діяли як талісман, який допомагає під час пологів.
В Ірландії, безумовно, найвища концентрація шіла-на-гіг, понад 100 із них, як задокументував ентузіаст Джек Робертс та його проект Sheela Na Gig. Але їх також знаходили у таких місцях, як Англія, Уельс, Шотландія, Італія, Франція, Іспанія та Норвегія.
"Існує величезна різноманітність способів представлення шіла", - говорить професор Джорджія Роудс, яка опублікувала статтю про шіла-на-гіг у 2010 році. "Нам не потрібно обмежувати їх тільки однією можливою інтерпретацією".
Роудс вказує на подібність шіла з іншими постатями, такими як давньогрецька богиня Баубо, зображена з відкритою вульвою. "Я дуже сподіваюся, що люди починають бачити радість у деяких з них", - говорить Роудс, вказуючи на кілька шіла, які явно виглядають як зображення мастурбації.
«Одна з них знаходиться в Оуксі в Уілтширі, і її вульва доходить до колін, і вона посміхається, ніби вона щось святкує — і мені подобається думати, що вона святкує жіночу сексуальність. І вона справді є єдиною прикрасою в церкві».
Однією із загальних рис більшості цих фігур є те, що верхня частина їх тіл належить жінкам похилого віку. Це зачарувало Фрейтаг. Чому ці постаті родючості також так нагадували про смертність? «Відповідь, звичайно, в тому, що життя і смерть йдуть пліч-о-пліч», — каже вона. У Черч-Стреттоні, у Шропширі, над дверима, якими вносили і виносили мертвих, стоїть шіла-на-гиг.
"Ідеї народження і смерті мають важливе значення для роздумів про вульву", - говорить Роудс. «Для мене шіла з Черч-Стреттон каже, що ви виходите із землі, ви повертаєтеся в землю, ви виходите з мене і повертаєтеся до мене… Ви можете ігнорувати смерть стільки, скільки хочете, але смерть прийде.
«І ця сила стає ще потужнішою, коли ви думаєте про приховані шіла, як, наприклад, на скелі Кашел у графстві Тіпперері. Вона захована на вершині стін замку. Якщо хтось створив цей символ і помістив його у місце, де його ніхто не може легко побачити, це означає, що в цій фігурі закладено реальну силу».
Роудс згадує, як кілька років тому вона зустріла молодого куратора з Національного музею в Дубліні, якому було доручено провести інвентаризацію шіла, що зберігаються в музеї (більшість з яких схована, каже вона). «Він сказав, що деякі його колеги були дуже стурбовані за нього — вони турбувалися, що шіла можуть викликати надмірне збудження у молодої людини!»
Для жінок, які стоять за Project Sheela, повторне відкриття історії шіла є частиною зсуву в Ірландії «у бік світського суспільства, особливо серед молодих людей, які тепер прагнуть обирати свої власні духовні символи далеко від гніту католицької церкви». Вони вказують на зростаючий інтерес до язичницьких символів, таких як богиня Бригітта, яка поділяє своє ім'я з католицькою святою і чиє весняне свято Імболк дедалі більше святкується молоддю, з петицією зробити його національним ірландським святом.
Здається, що як тільки ви побачите шіла-на-гіг, ви вже не зможете від них відмовитися. Ми, можливо, ніколи не дізнаємося правду про те, як вони з'явилися, але, як каже Роудс, важливим є те, як вони розглядаються як символи зараз: потужні, важливі, безсоромні зображення жіночих геніталій та внутрішньої сили. Фрейтаг, котра зараз на пенсії, зробила довгу кар'єру в академічній сфері. «Я написала дві книги і майже закінчила ще одну, і, насправді, ніщо не чіпало мене так сильно, як шіла-на-гіг багато років тому, бо я могла відчувати всю агонію і надію, які були пов'язані з цими фігурами у середньовічні часи».
Через століття ця таємнича постать все ще дарує надію у всій своїй красі, оскільки нове покоління зображує її по-своєму.
