Зміст
Я слухав промову Муджі у відео під назвою "Що можна зробити, щоб зцілити розбите серце?", і він зробив це фантастичне зауваження: "Вам нічого не належить". І це правда.
У світі, який все більше зациклюється на «власності», сама думка про те, що нам нічого не належить, багатьох нервує. Хтось, швидше за все, заперечить: «Але я маю цей будинок, цю машину, ці стосунки» і так далі. Люди можуть навіть стверджувати, що у них є спогади та емоції, але це теж неправда.
Ми навіть не маємо наших тіл.
Ми просто беремо їх в оренду, і згодом вони ламаються. Деякі тіла народжуються з обмеженнями, такими, як церебральний параліч. Якщо частини тіла не роблять те, що ви від них хочете, наскільки вони вам насправді належать?
Для несвідомого его це глибоко принизлива подорож - побачити, що йому нічого не належить. Незалежно від того, в який бік повернути, хоч би що думало его — це заберуть. Це змушує нас глянути правді у вічі і прийняти тимчасову природу життя.
Коли ви усвідомлюєте, що у вас насправді нічого немає, все, що є у вашому житті зараз, стає подарунком. Але я забігаю наперед. Давайте дослідимо те, що, на нашу думку, ми маємо, і подивимося на правду.
Чому бути ніким краще, ніж бути кимось
Деякі з вас, можливо, пам'ятають пост у блозі, який я написав кілька років тому. Він називався «Бути ніким». Це не приваблива ідея в культурі, яка хоче бути кимось, але це глибоко звільняюча істина, якщо ми її приймемо. Бути ніким - це прояв реальності, якою ми просто є.
Ми — свідомість. Ми — мінливі істоти в цьому людському світі, і підтримка «когось» потребує великої праці. ВЕЛИКОЇ ПРАЦІ. Щоранку ми маємо згадати, хто ми. Нам потрібно згадати сотні переконань та моделей поведінки, щоб бути самими собою – бути кимось.
Дерево на повинно це робити. Воно ніколи не прокидається і не забуває, що воно дерево. Воно не намагається тікати, як ягуар. Але ми прокидаємося і намагаємося виявити безліч різних якостей. Ми повинні пам'ятати свої імена, що ми любимо їсти, де ми працюємо, які наші відносини і як у них взаємодіяти тощо.
Щоб запам'ятати всі ці моделі поведінки, потрібна величезна кількість енергії, і чим більш нездорові ці моделі поведінки, тим більше праці часто потрібно задля їхньої підтримки.
Перебувати в емоційно аб'юзивних стосунках втомливо, але люди залишаються в них постійно. Їх его – їх хтось – повинні це зробити. Це запрограмовано. Люди часто це не цінують, але зазвичай це тому, що вони не розуміють своє власне «хтось».
Таким чином, сама наша хтось-тость тримає нас у невіданні щодо того, як і чому інші живуть своїм життям, і це часто позбавляє нас співчуття та розуміння до інших.
Але будь-якої миті ми можемо відкинути всю цю хтось-тость і стати ніким. Ніхто — не вимагає ніякої роботи. Це динамічне місце, де можлива будь-яка дія, і це відкрите місце, де ми можемо чітко розуміти, що відчувається істиною.
Справжнє ніхто може бути набагато найкращим способом прожити життя, якщо ви хочете бути вільними.
Однак спочатку це здається кінцем вашого світу. Тому більшість людей бояться бути ніким і чіпляються за свою хтось-тость і всю пов'язану з цим власність, яка, на думку когось, йому/їй потрібна.
Каталогизація ваших фізичних речей
Усім вам досить легко скласти каталог речей, які ви маєте. Ви можете зробити це без допомоги з мого боку, і я рекомендую вам це зробити. Візьміть блокнот або скористайтеся електронною таблицею та запишіть все, що у вас є.
Ймовірно, ви дуже втомитеся від цього процесу і захочете зупинитися. Але я закликаю вас не зупинятися, доки не знайдете все до останньої речі. Я хочу, щоб ви відчули втому, тому що це ознака того, скільки енергії ви вклали у речі.
Але зачекайте... це ще не все.
А потім створіть випадковий відсоток того, скільки ви використовуєте, дивитеся чи взаємодієте з цією річчю.
Як часто ви щось робите зі старим набором для в'язання від бабусі? Це 1% від вашого середнього часу неспання на місяць? Це 0,25%? Це менше? Ви, ймовірно, будете здивовані тим, наскільки рідко ви використовуєте більшу частину того, що ви маєте. Тим не менш, у вас є ця річ. Навіщо? Для чого вона вам?
Я, очевидно, можу сказати вам, що вона потрібна для того, щоб скласти компанію вашому самотньому его, але завжди важливо визначити правду самому.
Ви можете зберегти багато цих речей або позбутися їх після оцінки, але вам слід уважно подивитися на те, за що ви тримаєтеся у фізичному світі. Це забирає у вас багато енергії. Ось чому роздача речей часто здається такою приємною та терапевтичною для багатьох із нас у наших духовних подорожах.
Огляд емоційного інвентарю
Наші речі у фізичному світі – ніщо порівняно з більшою частиною того, що ми тримаємо у внутрішньому світі. Так багато старих емоцій живе в різних куточках наших сердець і розумів.
Ми зберігаємо образи, страхи, смутки, радості, які хочемо повернути, та багато іншого. Ми вибірково запам'ятовуємо деякі з них як частину наших "хтось", а потім наш "хтось" пригнічує багато почуттів, які ми не хочемо пам'ятати.
Таким чином, незважаючи на великий інвентар емоцій, ми схильні не відчувати більшість із них і схильні ховатися від багатьох із них.
Саме тому, коли в багатьох людей відбуваються значні духовні зрушення чи духовне пробудження, всі ці заблоковані емоції раптово вириваються назовні.
(Примітка перекладача — вивільнення емоцій часто виникає у процесі йоні масажу. В онлайн курсі по йоні масажу розповідається, як створити безпечний простір для їхнього вираження).
Хтось, хто пригнічував чи уникав старого емоційного інвентарю, позначеного як «поганий» чи «не відчувати», раптово зникає. Цей блок у річці дає волю річці, і люди одночасно відчувають багато емоцій. У перші кілька днів, місяців або навіть років це може бути приголомшливим. Але, як завжди, ми можемо прийняти їх та дихати у них.
Якщо це відбувається з вами, не соромтеся звертатися до мене з приводу індивідуального сеансу Skype.
Звільнення емоцій та очищення простору
У мене вже є багато постів про переробку та звільнення емоцій. Коротко, більшість людей, зрештою, розуміють, що їм не потрібно утримувати будь-які емоції.
Подібні речі дуже обтяжують серце. Чи то втрата дитини, чи відчуття образи на сусіда — емоції, які люди беруть на себе і утримують, вішають жахливий тягар на емоційне тіло.
Вони стомлюють людей. Вони озлоблюють їх по відношенню до інших та до життя. Звільнення цих хворобливих емоцій має вирішальне значення для того, щоб знову відчути себе живим та енергійним або, можливо, вперше у житті.
Це стосується і «хороших» емоцій. Багато людей хочуть зберегти радість, веселощі, хвилювання, блаженство та інші приємні почуття, але їм також потрібно дозволити пройти. Вони прийшли, а потім пішли.
Постійне прагнення до добрих почуттів може стати жахливою пасткою, оскільки людський досвід сповнений злетів та падінь.
Деякі з цих важких днів із важкими емоціями життєво важливі для нашого зростання. Якщо ви їх виріжете, деякі ключові моменти зростання зникнуть.
А іноді це відкриває можливості для більшої радості, хоча це не має бути метою. Коротше кажучи, всі наші емоції священні, але при цьому вони нам не належать. Вони минають.
Дозвольте їм приходити та дозвольте їм йти. Це звільнить ваше серце, щоб повністю прийняти зараз, не затьмарюючи його і не заглушаючи страхами майбутнього та тягарем минулого.
Усвідомлення того, що ваше тіло – не ваше
Один із найважливіших і найважчих уроків, які люди повинні засвоїти, полягає в тому, що навіть ваше тіло не належить вам. Це вірно. Судно, на якому ви блукаєте багато років, не ваше. Якщо в якийсь момент у ключовому місці перестане працювати нервове закінчення, то підняти руку ви не зможете. Ні на дюйм.
Як таке може бути, правда? Якби ви володіли своїм тілом, воно працювало б так, як ви собі уявляли. Натомість ви — слуга тіла, тому що, якщо з ним трапиться розлад і воно захворіє, все ваше життя радикально зміниться.
Більше того, ви навіть не володієте вашим розумом. Ваш розум є продуктом здібностей вашого фізичного мозку. І якщо він якимось чином обмежений чи нерозвинений, тоді ваша здатність мислити обмежена.
Принизливо бачити, як багато насправді не ваше, чи не так?
У цій смиренності ми можемо тільки дійти вдячності за те, що дали нам Божественне і Життя. Просто подумайте: оскільки ваш мозок і очі працюють добре, і ви навчилися читати, ви можете прочитати цей пост сьогодні.
Ух ти! Хіба це не дивно?
Багато всього мало статися, щоб у вас з'явилася можливість читати. Якщо завтра ви втратите зір, то ви не зможете. Так що насолоджуйтесь читанням та переглядом сьогодні. Бачите? (Каламбур призначений для зрячих).
Це той тип подяки, який починає виникати, коли ми розуміємо, що нам нічого не належить, а наше тіло і багато внутрішніх процесів, які ми вважаємо нашими центральними аспектами нас самих – речі, які належать нам найбільше – насправді зовсім не наші.
Поглиблення в подяку та смиренність
Вам нічого й ніхто не належить.
Ані ваш розум. Ані ваші діти. Ані ваше тіло. Ані ваші думки. Все в цьому людському світі тимчасово, тому прийміть це як подарунок. Це подарунок, що біль може приходити і йти. Це подарунок – насолодитися чудовим безхмарним літнім днем.
У житті, звичайно, є труднощі, але якщо ви живі, то ви можете взаємодіяти і справлятися з будь-якими складнощами, які подарувало вам життя. Знайдіть свій шлях до подяки просто за те, що ви є.
Потрібен базиліон - це технічний термін - подій протягом мільярдів років, щоб ви народилися в цьому тілі, так що насолоджуйтеся ним якомога довше.
Вам не вдасться зберегти це тіло надовго. Ніхто з нас не збереже своє тіло навіть за сто щасливих років, а такі хвороби, як хвороба Альцгеймера, нагадують нам, що ми, можливо, не збережемо навіть розум до кінця життя.
Так що прийміть свою ніхто-шність і розслабтеся з істиною про те, що вам нічого не належить. Виконайте свою внутрішню роботу, щоб відпустити всі ці речі і тих, ким ви намагаєтеся володіти і ким бути відповідно, щоб ви могли розчинитися в подяці буття.
