В Ісландії є музей, присвячений пенісам, а в Twitter є аккаунт, присвячений дупам у музеях, але ми звертаємо увагу на зображення вульв у мистецтві з деякою допомогою наших друзів з Музею вагіни, що недавно відкрився (vaginamuseum.co.uk). Музей було засновано у 2017 році Флоренс Шехтер. На першому етапі музей існував у вигляді тимчасових виставок та заходів, перш ніж відкрив двері у Кемдені, Лондон, у листопаді 2019 року за допомогою краудфандингу.
Ілюстрація Шарлотти Вілкокс, замовлена Музеєм вагіни.
«Основне завдання музею – просвітлювати широку громадськість в області гінекологічної анатомії», – каже Сара Крід, куратор Музею вагіни. «У березні 2019 року уряд провів опитування YouGov, вивчаючи, як люди можуть позначити анатомічну схему [жіночих геніталій]… та 52% опитаних не змогли знайти на цій схемі піхву. Якщо розділити ці результати за статтю, то 47% тих, кого опитування класифікувало як жінок, не змогли знайти вагіну».
З їхньою першою виставкою під назвою «Muff Busters» вони вирішили, що найкраще почати з основ.
Існує думка, що нас усіх навчають основ сексуального здоров'я та анатомії в школі, але Сара сказала мені, що відгуки відвідувачів музею вказують на те, що ця освіта сильно відрізняється від школи до школи, та деякі відвідувачі кажуть, що їх взагалі не навчали статевого виховання. Маючи це на увазі, перш ніж ми почнемо розмову про мистецтво, можливо, варто провести невелике прибирання в області статевого виховання.
"Коли ми говоримо про вульву, це, по суті, зовнішня анатомія - тобто все, що ви бачите зовні жіночих геніталій", - каже Сара.
Вагіна є частиною внутрішньої анатомії, тому це правильний термін для гінекологічної анатомії, тому що вона є її частиною, але не охоплює всю гінекологічну анатомію.
(Примітка перекладача — про гінекологічну анатомію докладно розповідається в онлайн курсі по йоні масажу і онлайн курсі по йоні самомасажу).
Близько 30 000 до н.е.
Оолітовий вапняк
Невідомий художник
Зображення вульв можна знайти на протязі всієї історії мистецтва, причому найраніші відомі приклади датуються десятками тисяч років.
Статуетки Венери є одним із найдавніших творів доісторичного мистецтва, відомих дослідникам, а Венера з Холе-Фельс є однією з найдавніших скульптур людини. Багато студентів, які вивчають історію мистецтв, починають оглядові заняття з однієї з цих невеликих фігурок у якості приклада — у моєму класі це була Венера Віллендорфська, яка датується приблизно 30 000 до н.е.
Венери часто є невеликими, але фігуристими скульптурами з вираженими грудьми і вульвами. Голова, руки та ступні можуть бути зменшені порівняно, а ноги часто звужуються до кінця.
Оскільки вони з'явилися раніше письмової історії, дослідники можуть лише припускати їхню функцію, але вважається, що вони служили якоїсь ритуальній або символічній меті, можливо, пов'язаній з родючістю.
(копія з вотивної статуї 350–340 рр. до н.е. 'Афродіта Книдська')
І ст. до н.е.
Невідомий художник
Хоча зображення пенісів часто зустрічаються в класичній скульптурі, вульви часто прикриті стратегічно розташованим драпіруванням. Навіть там, де фігура не прикрита — як у випадку зі скульптурою Афродіти, яка датується 350 р. до н. е. у колекції Гліптотеки в Мюнхені - область геніталій може бути зображена у вигляді невиразної V-подібної форми без помітної вульви. Ця тенденція збереглася в історії мистецтв, оскільки художники почали звертатися до класичної скульптури та міфології за натхненням.
Близько 1485
Темпера на полотні
Сандро Боттічеллі (1444/1445–1510)
"Я думаю, це багато в чому пов'язано зі скромністю жінки, історично", - говорить Сара. Крім того, люди ніколи по-справжньому не вивчали [вульву] і не розглядали її в найдрібніших подробицях. У тому, як традиційний художник і модель працювали разом, досить поширено, що моделі були повністю оголені перед художниками. Це не означає, що предмет не був перед ними, але було зроблено цю обачність».
Знаменита картина Боттічеллі «Народження Венери» є чудовим прикладом творчих способів, якими художник міг би прикрити вульву. На цій картині ми бачимо повністю оголену Венеру, що виходить із океану на раковині. Венера тримає ліву руку на верхній частині стегна, притискаючи своє довге руде волосся до своїх геніталій. Мені завжди здавалося забавним, що Боттічеллі вирішив укласти волосся таким чином, щоб навести на думку про зображення вульви, яка лежить під ним.
Близько 1877 р.
Джон Роддем Спенсер Стенхоуп (1829-1908)
Художня галерея Манчестера
У колекції Манчестерської художньої галереї є картина Джона Роддема Спенсера Стенхоупа під назвою «Спокуса Єви», яка використовує схожу тактику. Оголена Єва тягнеться до забороненого плоду, а – відверто кажучи, досить моторошна – змія з людською головою шепоче їй, щоб вона його взяла. Її довге волосся звисає їй на коліна і - що ви думаєте - ідеально прикриває її вульву.
Невідомий художник
Музей Кендалу
Як і у випадку з більш раннім прикладом фігурок Венери, не завжди вульви були такими потайливими, і їх можна було виявити на видному місці в деяких досить несподіваних місцях. Шила-на-гіг — це архітектурні різьблені фігурки оголених фігур, які відверто демонструють вульву. Їх часто можна побачити в церквах і замках, і вважається, що вони виконували функцію зберігача — не так і сильно відрізняючись від горгульї або гротеску. Музей вагіни замовив власну копію Шила-на-гіг, яка допомагає зберегти позитивну атмосферу в їхньому просторі.
1866, олія на полотні
Гюстав Курбе (1819-1877)
Найвідомішим зображенням вульви в мистецтві, можливо, є картина Гюстава Курбе «Походження світу». Було багато суперечок про замовника та модель цієї картини. Спочатку вважалося, що жінка була коханкою Курбе Джоанною Хіффернан. Ця ідея підкріплювалася знанням того, що вона також була коханкою Джеймса Еббота Макніла Вістлера свого часу, і у двох чоловіків виникли розбіжності приблизно в той час, коли була написана картина. Нещодавнє виявлення листування Курбе з османським дипломатом Халілом Шерифом-пашею вказує на те, що Шериф — свого роду плейбой — замовив картину своєї коханої Констанс Кеньйо, яка була колишньою балериною в Парижі.
1974–1979, кераміка, порцеляна та текстиль
Джуді Чикаго (р.1939)
1974–1979, кераміка, порцеляна та текстиль
Джуді Чикаго (р.1939)
Переходячи у двадцяте століття, бачимо зростання кількості зображень вульви, особливо в жінок-художниць. Яскравим прикладом є потужна робота Джуді Чикаго 1979 року у змішаній техніці «Звана вечеря». Інсталяція є феміністським вшануванням 39 жінок, які зробили важливий внесок у мистецтво та суспільство. Стіл розставлений у формі трикутника, і кожне місце сервірування відрізняється, з невеликою скатертиною, на якій вишито ім'я жінки, та декоративними тарілками у формі вульви. На уявній званій вечері присутні такі історичні особи, як Хатшепсут та Соджорнер Трут, а також художниця Джорджія О'Кіф.
"Причина, через яку [Джорджія О'Кіф] отримала це місце сервірування, багато в чому полягала в її квіткових картинах, навколо яких ходили всі ці домисли про те, зображувала вона вульви чи ні", - говорить Сара. «[О'Кіф] справді заперечувала це і говорила, що це була фрейдистська інтерпретація її картин».
Однією із чудових особливостей Музею вагіни є їхній освітній та інклюзивний підхід. На виставці "Muff Busters" відвідувачів навчають анатомічним термінам та сексуальному здоров'ю, а також різниці між статтю та гендером.
«Важлива риса нашого музею — не визначати людей за їхньою анатомією. Тому ми як організація є союзниками трансгендерів та інтерсексуалів», — каже Сара. «Не всі жінки мають піхву, і, дійсно, не всі, хто має піхву чи вульву, ідентифікують себе як жінки. Я думаю, дуже важливо, щоб люди, які ідентифікують себе як чоловіка чи жінку чи будь-який гендер на свій вибір — або навіть небінарні — дізнавалися про це, оскільки це важливо».
Послухайте інші випуски подкасту Art Matters (artuk.org).
