Гнів відчувається як сильний жар, який починається в животі і піднімається вгору хребтом. Він забарвлює наш світ у червоний колір. Коли ми стикаємося з незручностями, ми реагуємо прихованою чи явною агресією. Ми дивимося на інших з образою чи зневагою і затято висловлюємо свою думку у гарячій суперечці.
150 із 1000.
Світ має згоріти через те, що він зробив із нами. Ми нікого не помилуємо. Люди повинні страждати, бо вони дурні. Ми — антагоністи, які виправдовують свій каральний підхід до життя тим, як наше сприйняття дій людей змушує нас почуватися.
Життя, суспільство чи Бог/вища сила прагнуть завдати нам шкоди за наші дії.
Ми виграємо в житті силою, і єдиний спосіб врятувати себе чи інших – це агресивні та насильницькі дії. Або з'їсти, або бути з'їденим. І ми не будемо нічиєю закускою.
Я їх примушу. Вони постраждають через те, що зробили. Я виживу, якщо контролюватиму інших. Я ненавиджу це.
12%.
Ми відповідаємо на силу ще більшою силою. Виживає найсильніший. Давай!
Ми підвищуємо голос у дискусіях, загрожуємо людям, які, на нашу думку, образили нас, лаємось чи проклинаємо, коли в житті щось йде не так. І вибухаємо на людей, які якимось чином нам протистоять.
Гнів з'їдає нас зсередини, оскільки містить багато енергії. Після вибухового епізоду ми можемо почуватися як з похмілля та спустошеними. І це тому, що наші клітини ушкоджуються. Отже, тривалий гнів на когось чи щось скорочує наше життя.
При конструктивному використанні гнів може перетворитися на пристрасть, яка дає нам величезний емоційний імпульс для досягнення того, чого ми бажаємо у житті. Все, що нам потрібно зробити, — це захотіти дозволити собі відчути це свідомо.
Доктор Хокінс зазначив, що гнів глибоко вкорінений у наших первісних інстинктах. Це реакція виживання при зіткненні з передбачуваною загрозою. Спочатку призначені для захисту від шкоди, сучасна інтерпретація цих «загроз» змінилася. Вони можуть варіюватись від особистих образ і розчарувань до незадоволених очікувань.
Розуміння тригерів – перший крок у керуванні гнівом. Для багатьох це може бути:
- Відчуття неповаги чи недостатньої оцінки.
- Сприйняття несправедливості ситуації.
- Попередні травми. Минули нерозв'язані конфлікти або травми можуть спливти на поверхню, коли ви стикаєтеся з аналогічними ситуаціями в теперішньому.
- Фізичний дискомфорт. Голод, втома чи навіть гормональні коливання можуть бути нерозпізнаними джерелами дратівливості та гніву.
Доктор Хокінс підкреслює, що хоча гнів може забезпечити короткочасний приплив енергії, його хронічна присутність може бути шкідливою. Тривалий гнів може:
- Збільшити частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск, створюючи навантаження на серце та серцево-судинну систему.
- Привести до проблем із психічним здоров'ям, таких як депресія, занепокоєння чи підвищений стрес.
- Викликати проблеми із травленням. Постійний стан «бий чи біжи» може порушити нормальні процеси травлення.
- Послабити імунну систему. Довготривала дія гормонів стресу від хронічного гніву може послабити захисні механізми організму.
Щоб подолати гнів, доктор Хокінс запропонував кілька ідей:
1. Самосвідомість: Розпізнайте у собі ознаки зростаючого гніву. Часто це дозволяє вирішити проблему до того, як вона загостриться.
2. Практикуйте прощення: Зберігання образ зберігає гнів живим. Прощення не означає забуття чи виправдання неправильних дій, але це крок до особистого миру.
3. Розвивайте емпатію: Спроба зрозуміти точку зору іншої людини може розвіяти почуття гніву.
4. Практики усвідомленості: Медитація, вправи з глибокого дихання або техніки заземлення можуть допомогти заспокоїти безпосередню силу гніву.
5. Спілкування: Якщо можливо, спокійно висловіть, чому ви злитесь. Вираз почуттів може призвести до вирішення та розуміння.
6. Зверніться по допомогу або консультацію: Професійна допомога може запропонувати інструменти, методи та розуміння основних причин гніву.
7. Фізичні дії: Фізична активність, чи то швидка прогулянка, тренування чи навіть такі завдання, як прибирання, може стати продуктивним способом спрямувати гнів.
Доктор Хокінс вважав, що, хоч гнів є природною емоцією, саме наша реакція на нього визначає його вплив на наше життя. Визнаючи, розуміючи та звертаючись до свого гніву, ми можемо перетворити його на інструмент особистісного зростання та конструктивних змін.
